Кардиология

Thursday
May 16th

Notice: Undefined property: stdClass::$slug in /home/kardiolold/public_html/plugins/content/jcomments.php on line 114

Notice: Undefined property: stdClass::$catslug in /home/kardiolold/public_html/plugins/content/jcomments.php on line 114

Вход/Регистрация

Оптимізація лікування жінок з нестабільною стенокардією залежно від статусу курця


УДК 616.12–009.72–039.37–055.2[615.2:615.3]
https://doi.org/10.30702/card:sp.2018.12.034/0144971

Solomenchuk T. M., Bedzay A. O., Lutska V. L.


Department of Family Medicine, Faculty of Postgraduated Education, D. Halytsky Lviv National Medical University, Lviv, Ukraine

Optimization of female patients with unstable angina treatment depending on their smoking status

ABSTRACT

AIM. To study the efficacy of quercetin in a complex of standard treatment of unstable angina (UA) in women with and without a smoker’s status based on analysis of the dynamics of clinical course, general and segmental left ventricular, lipid and carbohydrate metabolism, systemic inflammation, endothelial dysfunction markers and lipids oxidation.

MATERIALS AND METHODS. We examined 94 women with UA (average age 55.65 ± 2.14 years) who had inpatient treatment of UA. Depending on the status of the smoker and the additional cytoprotective therapy appointment, the patients were divided into 4 subgroups: IA subgroup – smokers (n = 30, average age 52.87 ± 2.55 years) and IIA subgroup – non-smoking women (n = 24, average age 56.93 ± 3.08 years), who in combination with optimal medication therapy, additionally received quercetin; IB subgroup-smoker women (n = 23, average age 53.45 ± 2.97 years) and IIB subgroup – non-smoking women (n = 17, mean age 57.76 ± 3.23 years) who received only standard optimal medication therapy complex. Patients with IA and IIA subgroups since the first hour of hospitalization were prescribed quercetin intravenously in a dose of 0.5 g in 50 ml of physiological saline twice daily for 5 days with a switch to a single administration for the next 5 days. The dynamics of changes in lipid, carbohydrate, purine metabolism, endothelial dysfunction, systemic inflammation and LPO and Echo were determined on the 10th day of treatment.

RESULTS. Compared to women without smoking status, in smokers, during the manifestation period, 10–20 % the higher average systolic (SBP) and pulse blood pressure (PBP) were noted, more severe lipid metabolism and endothelial dysfunction, higher activity of free radical oxidation processes (decreased activity of eNOS and elevated levels of ET-1, MDA and CPR), and systemic inflammation were observed.

Adding quercetin to standard therapy in smoking patients with UA significantly accelerates the processes of lowering proatherogenic changes in lipid metabolism, LDL activity and proinflammatory factors (in 1.4–1.7 times), promotes faster recovery of endothelial function comparing to smokers receiving only baseline therapy, and in comparison with non-smokers, who additionally received quercetin (IIA). The analysis of 10-day dynamics (Δ) of TGF-β2 levels also revealed a more intensive (1.5–1.7 times) increase in their values in subclasses of quercetin, especially in the IA subgroup (15.3 % (IA) versus 8.0 % (IB) and 5.0 % (IIA), p < 0.05). At the same time, in the subgroups of non-smoking women (IIA and IIB), the less pronounced dynamics of this indicator was observed (5.0 % (ІІА) versus 3.4 % (ІІB), р < 0.05). The analysis of main indicators dynamics of general and regional myocardial contractility showed that exit fraction of left ventricular increased in patients of all subgroups, but its increase for the 10th day was the highest in the IA and IIA subgroups, which was significantly higher on 48.1–62.1 % than the similar indicators in the subgroups IB and IIB (8.7 % (IA) and 5.4 % (ІІА) versus 3.3 % (ІB) and 2.8 % (ІІB), р < 0.05). The average values of degree of violation of local contractility and asynchrony index, which are the main indicators of regional contractility, decreased significantly (by 21.7 %, 5.6 % (p < 0.05) in the IA subgroup, 15.5 %, 7,7 % (p < 0.05) in IIA subgroup), compared to women who did not receive medication (OR – by 11.2 %, 2.4 % (p < 0.05), ІІB – 10.8 %; 5.2 % (p < 0.05)). In female smokers (IA subgroup), the use of quercetin in the standard treatment of UA, can significantly improve its course, reduce the frequency of complications (relapse of pain syndrome – 33.3 %, rhythm and conductivity – by 55.5 %) and reduce the average terms of hospitalization in smokers to 1.5 days.

CONCLUSIONS. Including quercetin into standard therapy of patients with UA can significantly improve lipid metabolism and endothelial function, reduce the activity of systemic inflammation and free radical lipid oxidation, which accelerates the processes of restoring general and regional myocardial contractility, reduces the risk of complications (rhythm and conduction disorders, relapses of pain syndrome, etc.) and reduces the length of hospitalization. The most pronounced positive dynamics of these indicators were observed in patients with a smoker status.

KEYWORDS: smoker status females, unstable angina pectoris, treatment, quercetin.

Соломенчук Т. М., Бедзай А. О., Луцька В. Л.


Кафедра сімейної медицини факультету післядипломної освіти, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, м. Львів, Україна

РЕЗЮМЕ

Мета. Вивчити ефективність кверцетину в комплексі стандартного лікування нестабільної стенокардії (НС) у жінок з і без статусу курця на основі аналізу динаміки її клінічного перебігу, показників загальної та сегментарної скоротливості лівого шлуночка, показників ліпідного, вуглеводного обміну, системного запалення, маркерів ендотеліальної дисфункції та перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ).

Матеріали і методи. Обстежено 94 жінки з НС (середній вік 55,65 ± 2,14 року), які перебували на стаціонарному лікуванні з приводу НС. Залежно від статусу курця і призначення додаткової цитопротекторної терапії пацієнтки були розділені у 4 підгрупи: ІА підгрупа – жінки-курці (n = 30, середній вік 52,87 ± 2,55 року) і ІІА підгрупа – жінки-некурці (n = 24, середній вік 56,93 ± 3,08 року), які в комплексі з оптимальною медикаментозною терапією (ОМТ) додатково отримували кверцетин; ІБ підгрупа – жінки-курці (n = 23, середній вік 53,45 ± 2,97 року) та ІІБ підгрупа – жінки-некурці (n = 17, середній вік 57,76 ± 3,23 року), які отримували лише стандартний комплекс ОМТ. Хворим ІА та ІІА підгруп з першої доби госпіталізації призначали кверцетин внутрішньовенно в дозі 0,5 г у 50 мл ізотонічного розчину натрію хлориду двічі на день упродовж 5 днів з переходом на одноразове введення впродовж наступних 5 днів. Динаміку змін показників ліпідного, вуглеводного, пуринового обміну, ендотеліальної дисфункції, системного запалення та ПОЛ, а також ЕхоКГ дослідження визначали на 10-у добу лікування.

Результати. Порівняно з жінками без статусу курця в пацієнток-курців у період маніфестації реєстрували достовірно на 10–20 % вищі середні рівні систолічного та пульсового артеріального тиску, більш виражені порушення ліпідного обміну та ендотеліальної дисфункції (зниження активності ендотеліальної NO-синтази (еNOS), вмісту трансформуючого фактора росту (TGF-β2) та підвищений рівень ендотеліну-1), вищу активність процесів вільнорадикального окиснення (малонового діальдегіду та церулоплазміну), системного запалення (підвищення рівнів С-реактивного протеїну та фібриногену).

Додавання до стандартної терапії НС кверцетину в пацієнток-курців з НС (ІА) істотно пришвидшує процеси зниження проатерогенних змін ліпідного обміну, активності ПОЛ та прозапальних факторів (в 1,4–1,7 рази), сприяє швидшому відновленню функції ендотелію як порівняно з курцями, що отримували тільки базисну терапію (ІБ), так і порівняно з некурцями, які додатково отримували кверцетин (ІІА). Аналіз 10-денної динаміки (Δ) рівнів TGF-β2 виявив також більш інтенсивне (у 1,5–1,7 рази) зростання їх значень у підгрупах кверцетину, особливо в ІА підгрупі (15,3 % (ІА) проти 8 % (ІБ) та 5 % (ІІА), р < 0,05). Водночас у підгрупах жінок-некурців (ІІА та ІІБ) простежувалася менш виражена динаміка цього показника (5 % (ІІА) проти 3,4 % (ІІБ), р < 0,05). Аналіз динаміки основних показників загальної та регіональної скоротливості міокарда засвідчив, що фракція викиду лівого шлуночка збільшилась у хворих усіх підгруп, однак її приріст на 10-у добу був найбільшим в ІА та ІІА підгрупах, що достовірно на 48,1–62,1 % перевищувало аналогічні показники в підгрупах ІБ та ІІБ (8,7 % (ІА) та 5,4 % (ІІА) проти 3,3 % (ІБ) та 2,8 % (ІІБ), р < 0,05). Середні значення ступеня порушення локальної скоротливості та індексу асинергії, що є основними показниками регіональної скоротливості, на тлі приймання кверцетину зменшились істотніше (відповідно, на 21,7 %, 5,6 % (р < 0,05) в ІА підгрупі; 15,5 %, 7,7 % (р < 0,05) у ІІА підгрупі) порівняно з жінками, які його не приймали (ІБ – на 11,2 %, 2,4 % (р < 0,05); ІІБ – 10,8 %, 5,2 % (р < 0,05)). У жінок-курців (ІА підгрупа) застосування кверцетину в схемі стандартного лікування НС дозволяє суттєво покращити її перебіг, знизити частоту ускладнень (рецидиви больового синдрому – на 33,3 %, порушення ритму і провідності – на 55,5 %) та скоротити середню тривалість госпіталізації у курців – на 1,5 доби.

Висновки. Включення кверцетину до стандартної терапії пацієнток з НС дозволяє суттєво покращити ліпідний обмін і стан функції ендотелію, знизити активність системного запалення і вільнорадикального окиснення ліпідів, що пришвидшує процеси відновлення загальної та регіональної скоротливості міокарда, знижує ризик ускладнень (порушення ритму і провідності, рецидиви больового синдрому тощо) та скорочує тривалість госпіталізації. Найбільш виражена позитивна динаміка перелічених показників спостерігалася в осіб зі статусом курця.

Ключові слова: жінки зі статусом курця, нестабільна стенокардія, лікування, кверцетин.

 

ВСТУП

Гострий коронарний синдром (ГКС) без підйому сегмента ST, зокрема нестабільна стенокардія (НС), є однією з найчастіших гострих форм ішемічної хвороби серця (ІХС) у жінок, яка істотно погіршує прогноз і якість життя. Згідно з даними наукового огляду Американської асоціації серця (2016), серед жінок реєструють високі показники летальності і віддаленої смертності після перенесеного ГКС, що в рази перевищують такі в чоловіків, вищий ризик ускладненого перебігу та рецидивів ГКС, нерідко нетипову симптоматику та розвиток ішемічних уражень міокарда на тлі необструктивних змін у коронарних артеріях, істотно нижчу ефективність традиційної терапії та сучасних методів внутрішньокоронарних втручань, високу поширеність коморбідної патології і таких факторів ризику, як цукровий діабет (ЦД), артеріальна гіпертензія (АГ), дисліпідемія, депресія та куріння [1].

 

Оцінювання стану серцево-судинної системи в дітей з дисплазією сполучної тканини за допомогою інноваційного інформаційновимірювального комплексу


УДК [616.1:611.018.2]–007.17–053.2–073
https://doi.org/10.30702/card:sp.2018.12.034/0132848

Oshlyanska O. A.1, Hyndych Yu. Yu.2, Kryganovcka W. W.2, Olepir O. V.2, Chaikovsky I. A.3, Degtjaruk V. I.3, Cvet L. O.2


1Institute of Pediatrics, Obstetrics and Gynecology of NAMS of Ukraine, Kyiv, Ukraine
2National Research Center for Radiation Medicine NAMS of Ukraine, Kyiv, Ukraine
3V. M. Glushkov Institute of Cybernetics, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine

Assessment of the state of the cardiovascular in children with undifferentiated connective tissue dysplasia with informatively-measuring complex of puls-cardiological diagnostics

RESUME

PURPOSE. To learn the features of vascular tone for children with undifferentiated connective tissue dysplasia and improvement of early diagnostics of defeats of the cardiovascular system on a background endothelial dysfunction for children with undifferentiated connective tissue dysplasia and with the radiation burdened anamnesis.

MATERIALS AND METHODS. A general clinical study inspection is conducted by 39 children from and without the signs of undifferentiated connective tissue dysplasia on the base of permanent establishment of clinic of SI «National scientific centre of radiation medicine of NAMS of Ukraine», the complaints of patients, description of objective status and data of instrumental methods of inspection, are analysed: ECG, ultrasound examination of heart, rheoencephalography, data are got by means of informatively-measuring complex of pulscardiological diagnostics.

RESULTS. It is set that among the inspected children with undifferentiated connective tissue dysplasia pathology of the cardiovascular system registered oneself more often than for children without the signs of undifferentiated connective tissue dysplasia. It is educed, that by means of the newest informatively-measuring complex of puls-cardiological diagnostics it is succeeded more often to educe pathology of the cardiovascular system as compared to a standard 12-channel ECG.

CONCLUSIONS. Vascular violations at undifferentiated connective tissue dysplasia need further deep research. The early exposure of these violations allows distinguishing the group of children of an increased risk for development and setting of prophylactic measures, that will allow warning heavy complications in the further future.

KEYWORDS: vascular disorders in children, undifferentiated connective tissue dysplasia, accident children, hypermobility syndrome.

 

Ошлянська О. А.1, Гиндич Ю. Ю.2, Крижановська В. В.2, Олепір О. В.2, Чайковський І. А.3, Дегтярук В. І.3, Цвєт Л. О.2


1Відділення хвороб сполучної тканини у дітей, ДУ «Інститут педіатрії, акушерства та гінекології академіка О. М. Лук’янової НАМН України», м. Київ, Україна
2ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України», м. Київ, Україна
3Інститут кібернетики ім. В. М. Глушкова НАМН України, м. Київ, Україна

РЕЗЮМЕ

Мета. Вивчити особливості судинного тонусу в дітей з дисплазією сполучної тканини (ДСТ) та удосконалення ранньої діагностики уражень серцево-судинної системи на тлі ендотеліальної дисфункції в дітей з ДСТ та з радіаційно обтяженим анамнезом.

Матеріали та методи. Проведено загальноклінічне обстеження 39 дітей з ознаками ДСТ та без них на базі стаціонару клініки ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України», проаналізовано скарги хворих, опис об’єктивного статусу та дані інструментальних методів дослідження: електрокардіографії (ЕКГ), ультразвукового дослідження (УЗД) серця, реоенцефалографії (РЕГ). Дані отримано за допомогою інформаційно-вимірювального комплексу пульсокардіологічної діагностики.

Результати. Встановлено, що серед обстежених дітей із недиференційованою ДСТ патологію серцево-судинної системи реєстрували частіше, ніж у дітей без ознак недиференційованої ДСТ. Виявлено, що за допомогою новітнього інформаційно-вимірювального комплексу пульсокардіологічної діагностики вдається частіше виявити патологію серцево-судинної системи порівняно зі стандартною 12-канальною ЕКГ та РЕГ.

Висновки. Судинні порушення при недиференційованій ДСТ потребують подальшого поглибленого дослідження. Раннє виявлення цих порушень дозволяє виділити групу дітей підвищеного ризику для розробки та призначення профілактичних заходів, що дасть змогу запобігти тяжким ускладненням у майбутньому.

Ключові слова: діти, судинні порушення, недиференційована дисплазія сполучної тканини.

ВСТУП

Дисплазія сполучної тканини (ДСТ) – це група генетично гетерогенних і клінічно поліморфних патологічних станів, об’єднаних порушенням формування сполучної тканини в ембріональному та постнатальному періодах [1]. Дисплазія сполучної тканини характеризується значною поширеністю в популяції, прогредієнтністю перебігу, поліорганністю уражень, клінічним поліморфізмом. Ці особливості обумовлені різноманіттям функцій, значним поширенням в організмі сполучної тканини і призводять до розладу гомеостазу. На формування симптомокомплексу при всіх фенотипах ДСТ суттєво впливають зміни серцево-судинної системи (ССС).

Ураження ССС при ДСТ обумовлено як первинними аномаліями розвитку серця та судин, так і вторинними функціональними порушеннями. Ці аномалії є морфологічною основою функціональних змін серцевої діяльності, а в разі органічних уражень серця можуть погіршувати їх прогноз [2, 3].

Рестриктивна кардіоміопатія: літературні дані та власні клінічні спостереження термінального стану


УДК 616.127–02–036:616.12–008.1
https://doi.org/10.30702/card:sp.2018.12.034/018124140

Rudichenko V. M.1, Lubchenko A. S.2, Droniuk L. R.2


1O. O. Bogomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine
2Kyiv city clinical hospital no. 8, Kyiv, Ukraine

Restrictive cardiomyopathy: data from literature and own clinical observations of terminal state

SUMMARY. Restrictive cardiomyopathy (RCMP) is divided on primary and secondary depending on causing factors. Primary RCMP is provoked by idiopathic causes, which affect and are connected to myocardium: genetically inherited or sporadically acquired mutations. Secondary RCMP progresses under the influence of external factors and includes infiltrative disorders (amyloidoses and sarcoidoses), storage diseases (haemochromatoses, glycogen storage disease and Fabry disease) and inflammatory disorders like Loffler CMP, endomyocardial fibroses and eosinophilic endomyocardial disease. Majority of cases of RCMP is described as idiopathic RCMP, which means that aetiology is unknown. In general, RCMP is a disease of heart muscle, which is characterized with restricted (limited) ventricle filling because of high ventricular rigidity. Besides with other CMPs, which include dilatational and hypertrophic, RCMP is responsible for the severe heart dysfunction. Characterizing prevalence and severity of the state: incidents of RCMP are less often, than of other both CMPs and make 2–5 % of all pediatric CMPs. They have during further age progress the worth prognosis and are connected to the cases of sudden death. Cases of death are widely spreaded in RCMP among pediatric patients with 50 % of deaths occur during 2 years after identification of this dramatic disease, which accompanies with low surviving. There are descriptions in scientific literature of family RCMP, which manifests in childhood, and majority of published hereditary cases of RCMP are described as autosomic dominant ones. In the case of dilatational CMP heart insufficiency is characterized with systolic dysfunction (which means reduced ejection fraction). From the other side, hypertrophic CMP and RCMP are connected to diastolic dysfunction (which is connected to altered relaxation). RCMP mainly is identified and characterized by its heart hemodynamic data. “Restricted” heart in general manifests with normal systolic function with ejection fraction commonly more, than 50 %. The main alteration happens in diastolic heart function, although systolic function can be altered at the late stage of the disease. RCMP is connected to the high mortality rate, especially in young patients. Death in RCMP patients happens either spontaneously (sudden death), or is a result of chronic heart disease and connected complications. In the latter congestive heart insufficiency often develops. The article presents the case of female RCMP patient with terminal state, who was under the authors’ observation. Diagnosis of RCMP was identified and verified in 2010, further, she was under district polyclinic cardiologist observation without sufficient pathogenetical treatment because of personal reasons. Since 2015 patient’s state began progressively worsening dramatically.

KEYWORDS: cardiomyopathy, restrictive cardiomyopathy, sudden heart death, arrhythmia, heart insufficiency.

 

Рудіченко В. М.1, Любченко А. С.2, Дронюк Л. Р.2


1Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ, Україна
2Київська міська клінічна лікарня № 8, м. Київ, Україна

Резюме. Рестриктивна кардіоміопатія (РКМП) розподіляється на первинну або вторинну залежно від факторів, які обумовлюють захворювання. Первинна РКМП обумовлена ідіопатичними причинами, які уражують міокард та прив’язані до нього: генетично успадковані або спорадично набуті мутації. Вторинна РКМП розвивається під дією зовнішніх факторів та включає інфільтративні розлади (амілоїдоз та саркоїдоз), хвороби накопичення (гемохроматоз, хворобу накопичення глікогену та хворобу Фабрі) та запальні стани, як у випадках КМП Леффлера, ендоміокардіального фіброзу та еозинофільної ендоміокардіальної хвороби. Більшість випадків РКМП описуються як ідіопатична РКМП, тобто етіологія невідома. Загалом, РКМП є хворобою серцевого м’яза, яка характеризується рестриктивним (обмеженим) шлуночковим наповненням унаслідок високої вентрикулярної жорсткості. Серед інших КМП, які включають дилатаційну та гіпертрофічну, РКМП відповідальна за значну серцеву дисфункцію. Характеризуючи поширеність і тяжкість стану, зазначимо: випадки РКМП є менш частими, ніж обидві інші КМП та становлять близько 2–5 % усіх педіатричних КМП. У разі подальшого вікового прогресування вони мають найгірший прогноз і пов’язані з випадками раптової смерті. Випадки смерті є дуже поширеними при РКМП серед педіатричних пацієнтів із 50 % смертей, що відбуваються протягом 2 років після діагностування цього драматичного захворювання, що обумовлює низьку виживаність. У науковій літературі є описи родинної РКМП, яка маніфестує в дитинстві, а більшість повідомлених спадкових випадків РКМП описані у вигляді аутосомно-домінантних. У випадку дилатаційної КМП серцева недостатність характеризується систолічною дисфункцією (тобто зниженою фракцією викиду), у той час як гіпертрофічна КМП та РКМП пов’язані з діастолічною дисфункцією (тобто порушена релаксація). Рестриктивна кардіоміопатія в основному розпізнається та визначається за своїми серцевими гемодинамічними характеристиками. «Рестриктивне» серце взагалі виявляє нормальну систолічну функцію з фракцією викиду зазвичай більше 50 %. Головне порушення відбувається в діастолічній функції серця, хоча систолічна функція може порушуватися на пізній стадії хвороби. Рестриктивна кардіоміопатія пов’язана з високою частотою смерті, особливо в молодих. Смерть у пацієнтів з РКМП відбувається або спонтанно (раптова смерть), або є результатом хронічного серцевого захворювання та пов’язаних із ним ускладнень. В останньому випадку часто розвивається застійна серцева недостатність. У статті описано випадок пацієнтки з РКМП з термінальним станом, яка перебувала під спостереженням авторів, у якої діагноз РКМП був встановлений і верифікований у 2010 році. Надалі хвора перебувала під спостереженням у кардіолога поліклініки без достатнього патогенетичного лікування із суб’єктивних причин. Із 2015 року стан хворої став прогресивно драматично погіршуватися.

Ключові слова: кардіоміопатія, рестриктивна кардіоміопатія, раптова серцева смерть, аритмія, серцева недостатність.

ВСТУП

Рестриктивна кардіоміопатія (РКМП) – форма, при якій стінки шлуночків є надмірно твердими, що перешкоджає їх наповненню. Ця форма відзначається неправильною діастолічною функцією та нормальною або майже нормальною систолічною функцією. Окремо виділяють правошлуночкову кардіоміопатію (КМП) – правосторонню КМП, що переважно виникає в молодих чоловіків. Характеризується розширенням правого шлуночка від часткової до повної заміни його м’язів волокнистою чи жировою тканиною, прискореним серцебиттям, непритомністю й іноді раптовою смертю.

Инициальная антикоагулянтная терапия фондапаринуксом у больной с немассивной рецидивирующей тромбоэмболией легочной артерии в условиях городской многопрофильной больницы


УДК 616.131–005.6/.7–085.273.53
https://doi.org/10.30702/card:sp.2018.12.034/017100123

Batushkin V. V.


Kyiv Medical University, Kyiv, Ukraine
Kyiv City Clinical Hospital no. 5, Kyiv, Ukraine

Initial anticoagulant therapy with fondaparinux in a patient with not massive residual pulmonary embolism in conditions of city general hospital

SUMMARY. The annual mortality rate due to pulmonary embolism in our municipal hospital has increased from 25.4 % to 8.6 % in the period from 2012 to 2018. That occurs because of early diagnosing methods and modern medications appearance. However, last time there are almost asymptomatic in clinical course cases of residual not massive pulmonary embolism, which are treated by a family doctor or in a therapeutic department of the hospital. Commonly, the disease is not diagnosed in time and, consequently, patients do not receive adequate treatment.

In the article, our experience in clinical, laboratory, instrumental diagnostics is described and management of pulmonary embolism patients in the conditions of the general hospital is presented.

A clinical case with a 69-year old female patient, who received various therapy for prolonged community-acquired pneumonia for a month, is presented. The patient received 3 courses of antibiotic therapy. The diagnosing criteria, which help to differentiate pulmonary embolism in general therapeutic practice, are analyzed by the authors. In the article, the anticoagulant therapy algorithm, which includes fondaparinux in the dose 7.5 mg, is presented and the efficacy and safety of its usage in the conditions of city general hospital are proved.

KEYWORDS: residual pulmonary embolism, diagnosing criteria, treatment principles, initial anticoagulant therapy, fondaparinux.

 

Батушкин В. В.


ЧВУЗ «Киевский медицинский университет», г. Киев, Украина
Киевская городская клиническая больница № 5, г. Киев, Украина

Резюме. Годовая смертность от всех форм тромбоэмболии легочной артерии в нашей муниципальной больнице с 2012 по 2018 год снизилась с 25,4 до 8,6 %. Это связано с более ранними способами диагностики заболевания, современными медикаментозными методами лечения. За последнее время участились малосимптомные случаи клинического протекания рецидивирующих немассивных тромбоэмболий легочной артерии. Пациенты проходят лечение у семейного доктора или в терапевтическом стационаре больницы. Заболевания часто несвоевременно диагностируются, и, соответственно, больные не получают адекватного лечения.

В настоящей статье мы представили наш опыт клинической, лабораторной и инструментальной диагностики, а также менеджмент больных с тромбоэмболиями легочной артерии в условиях городской многопрофильной больницы.

Представлен клинический случай 69-летней женщины, получавшей разнообразную терапию по поводу затяжной негоспитальной пневмонии в течение 1 месяца. Пациентка успела пройти три курса антибиотикотерапии. Проанализировано диагностические критерии, помогающие дифференцировать тромбоэмболию легочной артерии в общетерапевтической практике. В статье представлен алгоритм антикоагулянтной терапии, включающий фондапаринукс в дозе 7,5 мг, оценены эффективность и безопасность его использования в условиях многопрофильной городской клинической больницы.

Ключевые слова: рецидивирующая тромбоэмболия легочной артерии, критерии диагностики, принципы лечения, инициальная антикоагулянтная терапия, фондапаринукс.

Венозная тромбоэмболия (ВТЭ) является весьма серьезным заболеванием в глобальном масштабе. По статистике, этот диагноз встречается у 1–3 человек на 1000 населения в целом и растет с увеличением возраста [1, 2]. В частности, среди популяции 70-летних тромбоэмболия легочной артерии (ТЭЛА) встречается уже у 5–7 человек на 1000 населения и даже больше – у пациентов старше 80 лет. Из 900 тыс. случаев смертей вследствие ВТЭ в год в Соединенных Штатах Америки (США) на ТЭЛА приходится 100–300 тыс. из них.

Глобальный кардиометаболический риск: роль висцерального жира эктопической локализации


УДК 616.1:616–008.9:611.018.26
https://doi.org/10.30702/card:sp.2018.12.034/0157388

Chernyshov V. A.1, Yermakovych I. I.2


1The Institute of therapy named after L. T. Malaya of the National Academy of Medical Science of Ukraine, Kharkiv, Ukraine
2Medical health centre, Kharkiv, Ukraine

The global cardiometabolic risk: the role of ectopic fat deposition

SUMMARY. The review article deals with the discussion of visceral fat contribution to ectopic localization in global cardiometabolic risk (CMR). It is emphasized that visceral fat, located in the liver, skeletal muscles and other organs, plays an important role in the pathophysiology of insulin resistance (IR), type 2 diabetes and is associated with abdominal obesity cardiometabolic disorders. The data allowing to consider the visceral fat ectopic localization in the organs of the cardiovascular system (myocardium, epicardium, pericardium or around the vessels) as a new marker of CMR, associated with MI and metabolic syndrome is adduced.

The role of visceral fat ectopic localization in cardiovascular pathology development (ischaemic heart disease, cardiac dysfunction and heart failure, atrial fibrillation and sudden death) is shown. The data on the association of visceral obesity with cerebrovascular pathology, diseases of peripheral arteries, venous thromboembolism are presented. The mechanisms linking the visceral adipose tissue of ectopic localization with cardiovascular pathology are discussed. An important place in these mechanisms is assigned to adipocytokines and IR, the phenomenon of lipotoxicity and cardiovascular lipotoxicity. The contribution of epicardial, pericardial, myocardial intra- and extra-cellular, perivascular, intrahepatic fat to the increase in global CMR is discussed.

KEYWORDS: visceral obesity, insulin resistance, cardiovascular diseases, diabetes mellitus.

 

Чернышов В. А.1, Ермакович И. И.2


1ГУ «Национальный институт терапии им. Л. Т. Малой НАМН Украины», г. Харьков, Украина
2ООО «Медицинский центр здоровья», г. Харьков, Украина

Резюме. Обзорная статья посвящена обсуждению влияния висцерального жира эктопической локализации на глобальный кардиометаболический риск (КМР). Подчеркивается, что висцеральный жир, находящийся в печени, скелетных мышцах и других органах, играет важную роль в патофизиологии инсулинорезистентности (ИР), сахарного диабета 2-го типа и ассоциированных с абдоминальным ожирением кардиометаболических нарушений. Приводятся данные, позволяющие рассматривать эктопическую локализацию висцерального жира в органах сердечно-сосудистой системы (миокарде, эпикарде, перикарде или вокруг сосудов) как новый маркер КМР, ассоциирующийся с ИР и метаболическим синдромом.

Показана роль висцерального жира эктопической локализации в развитии сердечно-сосудистой патологии (ишемической болезни сердца, кардиальной дисфункции и сердечной недостаточности, фибрилляции предсердий и внезапной смерти). Приводятся данные об ассоциации висцерального ожирения с цереброваскулярной патологией, заболеваниями периферических артерий, венозной тромбоэмболией. Обсуждаются механизмы, связывающие висцеральную жировую ткань эктопической локализации с сердечно-сосудистой патологией. Важное место в этих механизмах отводится адипоцитокинам и ИР, феномену липотоксичности и кардиоваскулярной липотоксичности. Обсуждается роль эпикардиального, перикардиального, интра- и экстрамиокардиоцеллюлярного, периваскулярного, внутрипеченочного жира в повышении глобального КМР.

Ключевые слова: висцеральное ожирение, инсулинорезистентность, сердечно-сосудистые заболевания, сахарный диабет.

Пандемия ожирения представляет глобальную угрозу здоровью человечества, повышая вероятность заболеваемости и смертности от метаболических и сердечно-сосудистых расстройств. Концепция метаболического синдрома (МС), как известно [8, 24], учитывает ведущую роль висцерального жира в развитии метаболических нарушений и сердечно-сосудистых заболеваний (ССЗ). МС рассматривается как модифицируемый фактор риска (ФР) ССЗ, наряду с классическими ФР, такими как холестерин (ХС) липопротеидов низкой плотности (ЛПНП), сахарный диабет (СД), артериальная гипертензия (АГ) и курение. Отсюда возникает необходимость в индивидуальной оценке глобального кардиометаболического риска (КМР), который следует толковать как глобальный риск ССЗ, исходящий из классических ФР, в сочетании с дополнительным вкладом МС и/или инсулинорезистентности (ИР) [16]. Несмотря на то что абдоминальное ожирение является наиболее распространенной составляющей МС, важную роль в патофизиологии СД, ИР и ассоциированных с ожирением метаболических нарушений играет висцеральный жир, в частности его эктопическая локализация в печени, скелетных мышцах и других органах. Эктопическая локализация висцерального жира в органах сердечно-сосудистой системы (миокарде, эпикарде, перикарде или периваскулярно) сегодня рассматривается как новый маркер КМР, ассоциирующийся с ИР и, в целом, с МС [8, 35].

Сучасні погляди на артеріальну гіпертензію, обумовлену несприятливим впливом психосоматичних факторів, як основну причину небезпечних серцево-судинних подій


УДК 616.12–008.331.1:612.821
https://doi.org/10.30702/card:sp.2018.12.034/0168998

Cherkun M. P., Katerenchuk I. P.


Ukrainian Medical Stomatological Academy, Poltava, Ukraine

The modern views on arterial hypertension provoked by adverse influence of psychosomatic factors as a major cause of dangerous cardiovascular events

SUMMARY. The article shows an analysis of psychosomatic factors’ influence on the occurrence and progression of primary hypertension and its complications.

It is noted, that primary hypertension occupies the first place in cardiovascular diseases structure in Ukraine and also has the role of an independent predictor of such diseases as coronary arteries disease, cerebrovascular diseases, chronic heart failure, chronic renal insufficiency. The high prevalence, the trend to increase risk-prognosis values and disabling effects of arterial hypertension on physical condition (incl. for working-age population) make it an important social problem.

Arterial hypertension is rarely represented as a primary disease, it is usually combined with other cardiovascular risk factors (obesity, type 2 diabetes mellitus, atherosclerosis) that are usually diagnosed at the age of 40–50 years.

The achievement of target blood pressure value should be the main task for a clinician. Hence, insufficient adherence to the treatment is usually observed and predominantly caused by its asymptomatic clinical course with insufficient attention paid to the differential influence of psychosocial factors and psychosocial adaptations of urban and rural populations. However, at the same time, it is one of the most important aspects of arterial hypertension successful treatment.

The significant growth in psychosomatic disorders prevalence has become crucial as for mental, as for somatic disorders and, in particular, for the clinical course of arterial hypertension. Social disadaptation has an unfavourable influence on the health of urban and rural populations.

So, the differential approach of arterial hypertension evaluation, including somatic and psychological components, makes possible to determine the causes of inadequate blood pressure control and low adherence to the treatment that may improve further results of arterial hypertension and its complications treatment and prevention.

Nowadays, it is important to create educational programs for family doctors, algorithms of cardiovascular diseases prevention considering the unfavourable effects of psychosocial factors as the cause of dangerous cardiovascular events.

KEYWORDS: arterial hypertension, psychosomatic factors.

 

Черкун М. П., Катеренчук І. П.


Українська медична стоматологічна академія, м. Полтава, Україна

 

Резюме. У статті проведено аналіз впливу психосоматичних факторів на розвиток і прогресування есенціальної артеріальної гіпертензії та її ускладнень.

Відзначено, що артеріальна гіпертензія займає перше місце в структурі серцево-судинних захворювань в Україні та є самостійним предиктором таких захворювань, як ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, хронічна серцева недостатність, хронічна хвороба нирок. Висока поширеність, прогностична тенденція до зростання, інвалідизуючі наслідки артеріальної гіпертензії, зокрема осіб працездатного віку, обумовлюють неабияку соціальну проблему.

Артеріальна гіпертензія рідко є самостійним захворюванням, вона часто поєднується з іншими факторами кардіоваскулярного ризику – ожирінням, цукровим діабетом 2-го типу, атеросклерозом, які часто виявляються в осіб віком 40–50 років.

Досягнення цільового рівня артеріального тиску має бути головним завданням. Однак відзначають недостатню прихильність до лікування, яка значною мірою обумовлена безсимптомним перебігом та недостатньою увагою щодо диференційованого впливу на психосоціальні фактори й психосоціальну адаптацію в міського і сільського населення, що є однією з важливих складових успішної терапії артеріальної гіпертензії.

Значне зростання психосоматичних розладів набуло великих масштабів як у розладах психічної сфери, так і в клініці соматичних розладів, зокрема в клінічному перебігу артеріальної гіпертензії. Соціальна дезадаптація несприятливо впливає на здоров’я міських і сільських жителів.

Диференційований підхід до оцінювання артеріальної гіпертензії з позицій єдності соматичного та психічного компонентів дозволить виявити причини неадекватного контролю артеріального тиску та низької прихильності до лікування і на їх підставі вдосконалити терапію і профілактику ускладнень артеріальної гіпертензії.

Наразі актуальним є необхідність розробки навчальних програм для сімейних лікарів, алгоритмів лікувальної тактики і профілактики кардіоваскулярних ускладнень, які б ураховували несприятливий вплив психосоціальних факторів як причини небезпечних серцево-судинних подій.

Ключові слова: артеріальна гіпертензія, психосоматичні фактори.

За даними ВООЗ, у світі майже кожна четверта особа працездатного віку страждає на первинну артеріальну гіпертензію. Тенденція до захворюваності й поширеності артеріальної гіпертензії (АГ) у різних країнах має свої особливості. У країнах Європи поширеність АГ становить 30–45 % [21]. Ураховуючи рекомендації Американської асоціації серця / Американського кардіологічного коледжу (American Heart Association / American College of Cardiology (AHA / ACC) 2017), згідно з якими І стадія АГ відповідає значенням 130–139/80–89 мм рт. ст., показники поширеності захворюваності на АГ безумовно зростуть [10]. За даними різних авторів, кількість осіб з гіпертензією до 2025 року збільшиться на 15–20 % і сягне близько 1,5 млрд. Особливостями вікової градації наявності АГ є те, що 60 % осіб віком понад 60 років хворіють на АГ [21]. Число пацієнтів, які не підозрюють про наявність у них АГ, становить 56,7 %; поінформовані про наявність АГ, але не лікуються – 28,8 %; отримують терапію АГ, але без адекватного контролю – 14,5 %. Цільовий рівень артеріального тиску (АТ) нижче 140/90 мм рт. ст. не вдається досягти у 69 % пацієнтів [14]. Навіть у пацієнтів з АГ дуже високого ризику цільові рівні АТ залишаються незадовільними [6].

Комбінація мельдонію з іпідакрином у терапії ускладнень цукрового діабету 2-го типу


УДК 616.379–008.64–06–085
https://doi.org/10.30702/card:sp.2018.12.034/012727

Kikhtyak O. P., Moskva K. A.


Danylo Halytskyi Lviv National Medical University, Lviv, Ukraine

Combination of meldonium and ipidacrine in the therapy of diabetes mellitus type 2 complications

ABSTRACT

OBJECTIVE. To evaluate the effectiveness of Ipigrix® (patented name of ipidacrine) alone and in combination with Mildronate® (patented name of meldonium) in patients with type 2 diabetes mellitus suffering from diabetic polyneuropathy, diabetic encephalopathy, coronary heart disease, and arterial hypertension on the background of underlying disease.

MATERIALS AND METHODS. One hundred twelve selected patients have been divided into 2 groups. Along with standard therapy, patients in group 1 took ipidacrine, while in group 2 – a combination of ipidacrine and meldonium. The duration of the treatment was 1.5 month. The prescribed dose of Ipigrix® was 15 mg/ml i/m, and the dose of Mildronate® was 500 mg per os twice a day. Before and after therapy, there were performed the following examinations: neurological studies using the Neuropathy Disability Score (NDS) and endocrinological tests that included qualitative studies of insulin resistance by measuring the level of lactate as an indicator of cellular sensitivity; the content of high-density lipoprotein cholesterol, low-density lipoprotein cholesterol, total cholesterol, triglycerides, fasting glucose and blood insulin, HOMAIR as integral indicators of liver insulin resistance and atherogenesis; measuring the level of microalbuminuria, blood creatinine, glomerular filtration rate as markers of endothelial insulin resistance and indicators of functional state of glomerular kidney function; control of the effectiveness of combined treatment by evaluating HbA1c, cortisol levels.

RESULTS. The use of Mildronate® with Ipigix® on the background of standard therapy for type 2 diabetes mellitus, in addition to the positive dynamic changes in tactile sensitivity according to the NDS and the PainDETECT questionnaire, caused a decrease in microalbuminuria, the concentration of creatinine, and an increase in glomerular filtration rate, indicating nephroprotection and alleviation of endothelial dysfunction. Combined use of Mildronate® in patients with type 2 diabetes mellitus was accompanied by a decrease in total cholesterol and triglycerides, which caused partial restoration of the lipid profile and anti-aerogenic effect, respectively.

CONCLUSIONS. The analysis of clinical neurological data shows significant positive changes resulted from additional administration of Ipigrix to the patients with type 2 diabetes mellitus with concomitant cardiovascular and neurological pathology. The administration of Mildronate® to type 2 diabetes mellitus patients with manifested micro- and macroangiopathy was characterized by an additional decrease in glucose concentration and HOMA-IR, which confirms the ability of the drug to influence carbohydrate metabolism.

KEYWORDS: diabetes mellitus type 2, Ipigrix®, Mildronate®, insulin resistance, coronary heart disease.

 

Кіхтяк О. П., Москва Х. А.


Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, м. Львів, Україна

РЕЗЮМЕ

Мета. Оцінювання ефективності препарату Ипигрикс® (запатентована назва іпідакрину) окремо та в комбінації з препаратом Мілдронат® (запатентована назва мельдонію) у пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу, які страждають від діабетичної полінейропатії, діабетичної енцефалопатії та ішемічної хвороби серця на тлі основного захворювання.

Матеріали та методи. Відібраних 112 пацієнтів розподілили на дві групи. У першій групі пацієнти разом із основним лікуванням отримували іпідакрин, а у другій – застосовували комбінацію іпідакрину з мельдонієм. Курс лікування тривав 1,5 місяця. До та після проведеної терапії здійснювали неврологічні дослідження за допомогою шкали неврологічних розладів і ендокринологічні дослідження: визначалися глюкоза й інсулін крові натще, індекс НОМА-IR; мікроальбумінурія, креатинін крові, швидкість клубочкової фільтрації, глікований гемоглобін, кортизол і показники ліпідного обміну.

Результати. Застосування препарату Мілдронат® на тлі основної терапії цукрового діабету 2-го типу з препаратом Ипигрикс® сприяло зниженню мікроальбумінурії, рівня креатиніну й збільшенню швидкості клубочкової фільтрації, що свідчить на користь нефропротекції та пом’якшення перебігу ендотеліальної дисфункції.

Висновки. Аналіз неврологічних даних вказує на виражені позитивні зрушення під впливом терапії препаратом Ипигрикс® у хворих на цукровий діабет 2-го типу. Застосування препарату Мілдронат® у хворих на цукровий діабет 2-го типу із проявами мікро- та макроангіопатії характеризувалось додатковим зниженням концентрації глюкози й індексу НОМА-IR, що підтверджує здатність препарату впливати на вуглеводний обмін.

Ключові слова: цукровий діабет, Ипигрикс®, Мілдронат®, інсулінорезистентність, ішемічна хвороба серця.

ВСТУП

Цукровий діабет (ЦД) є патологією, на яку припадає значна частка непрацездатності, інвалідності й смертності населення [1]. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я та Міжнародної діабетичної федерації (IDF), чисельність хворих на ЦД у світі серед дорослого населення віком 20–79 років у 1985 році становила 30 млн осіб, у 1995 році досягла 135 млн, у 2000 році підвищилася до 150,9 млн, у 2003 році зафіксовано 194 млн хворих, у 2010 році — 285 млн, у 2011 році — 366 млн, у 2012 році — 371 млн, у 2013 році — 382 млн, що відповідає 8,3 % населення, у 2015 році зареєстрували 415 млн хворих, що вказує на те, що одна з 11 осіб захворіла на ЦД, а на 2040 рік прогнозується 642 млн хворих, що охопить 10 % населення Землі [1–3]. Отже, поширеність цього захворювання у світі з 2003 року до нашого часу зросла більше ніж у 2 рази. Слід зазначити, що ця катастрофічна динаміка поповнюється за рахунок цукрового діабету 2-го типу (ЦД-2), на який хворіє понад 90 % від загальної кількості виявлених.